Відунка

Відьми у фольклорі: між страхом і повагою

Відунка — про образ відьми та відуна в українській народній культурі: як їх уявляли, чого боялися, за що поважали і як ці образи перейшли в літературу.

Хто така відьма в народних уявленнях

В українських повір'ях відьма — це жінка, яка має надприродні знання й може як допомогти, так і нашкодити. Етнографи записали поширене розрізнення: «природжена» відьма отримувала свій дар від народження, а «навчена» опановувала його. Відьмам приписували здатність відбирати молоко в чужих корів, насилати хвороби чи негоду. Водночас їх побоювалися зачіпати, а в разі біди могли й звернутися по допомогу.

Відун і знахар

Відун

Чоловік, що «відає», тобто знає більше за інших. Його часто вважали захисником від лихих чар.

Знахар

Людина, яка лікувала травами, замовляннями й порадами. Знахарів шанували, бо лікарів у селах було мало.

Шептуха

Жінка, що «шептала» замовляння від переляку чи хвороби дитини.

Знання трав у знахарів були справжніми й накопиченими поколіннями, але поєднувалися з віруваннями, тож сьогодні лікуватися за такими рецептами без лікаря не варто.

Купальська ніч

Ніч на Івана Купала вважалася часом, коли нечиста сила особливо активна. За повір'ями, саме тоді відьми збирали зілля й злітались на свої збори. Тому люди розкладали на вікнах і дверях кропиву чи полин, а худобу пильнували. Водночас ця ніч була найвеселішим святом молоді з вогнищами, вінками й пошуком цвіту папороті.

Відьми в літературі

Григорій Квітка-Основ'яненко 1833 року написав повість «Конотопська відьма», де з гумором висміяв і забобони, і недолугу сотенну владу, яка шукає винних. Микола Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» створив образ Солохи — не страшної, а кокетливої й хитрої відьми, до якої навідуються всі поважні чоловіки села. Ці твори показують, що відьма в українській культурі — не лише лиховісна, а й комічна, людяна постать.

Чому в Україні менше полювали на відьм

Дослідники відзначають, що на українських землях масових судових процесів проти відьом було значно менше, ніж у Західній Європі. Конфлікти частіше розв'язувала громада, без інквізиції й вогнищ. Звісно, підозрюваних у чаклунстві могли й тут переслідувати, але масштаб був іншим.

Як вивчати тему

  1. Читайте збірки фольклористів: там записані розповіді самих селян.
  2. Порівнюйте повір'я різних регіонів — вони суттєво відрізняються.
  3. Звертайте увагу на те, що повір'я розповідає про побут: страх за корову, за врожай, за дітей.
  4. Читайте класику — вона часто точніше за підручники передає настрої епохи.

Друзі сайту

Повір'я про відьом часто стосувалися погоди: вважалося, що вони можуть накликати град чи посуху. Як народ насправді передбачав погоду і яким прикметам можна довіряти, розповідає prykmeto.space.

Про Відунку

Відунка — сайт про фольклор і літературу. Ми описуємо вірування минулого з повагою до предків і без пропаганди забобонів.